Самарьська обитель
Козацька Палестина
Самарська обитель: притулок і святиня
запорожців
Вадим РИЖКОВ, «День»
|
|
|
|
|
|
ЗАПОРОЖЦІ ПЕРЕД ПОХОДОМ ХОВАЮТЬ ІКОНУ «ПОКРОВА». ОЛІЯ.
ПОЧАТОК ХХ ст.
|
|
|
|
|
Серед чернечих
помешкань України Самарський Пустинно-Миколаївський монастир займає особливе
місце. Історія цього форпосту православ’я нерозривна пов’язана з історією Запорізької
Січі. Як писав історик козацтва, академік Д. Яворницький, саме тут були
побудовані перші на Низу церква та монастирська школа. Звідси вийшли багато
відомих священиків, довгий час зберігалися козацькі реліквії, могили
подвижників та борців за православну віру.
Точна дата
заснування Самарського Пустинно-Миколаївського монастиря невідома. Однак, за
переказами, землі вздовж річки Самари — лівій притоці Дніпра, разом із іншими
вільностями були подаровані запорізьким козакам польським королем Стефаном
Баторієм 1576 року. Церковний історик Феодосій Макаревський у зв’язку з цим
пише, що запорожцям було передане «старовинне містечко Самарь з перевозом», а
академік Д. Яворницький у своїй «Історії запорізьких козаків» говорить ще й про
православний монастир, а також викладає вельми живописну легенду. Згідно з цією
легендою, на зарослому віковими дубами та очеретом острові, створеному руслом
Самари та її рукавом, спочатку поселилися двоє «пустинників», які побажали
сховатися від мирської суєти. Трохи згодом до них приєдналися... розбійники,
які промишляли грабежем на дніпровських порогах і які гідно оцінили цю затишну
лісову місцевість. Лише пізніше, пише Д. Яворницький, ченці зрозуміли, кого
поселили у своєму скиті. Вони спробували втекти, але були спіймані
розбійниками, які боялися викриття. Так чи інакше, але запорожці, які вистежили
згодом грабіжників, були невимовно здивовані, коли виявили в розбійницькому
стані ченців.
